Святитель Григорій Двоєслов народився близько 540 року, в Римі, в багатій та знатній патриціанській родині, з якої вийшло також і багато святих.

Відомостей про його життя, до того як стати Єпископом Риму, залишилось дуже мало. Відомо те, що Григорій отримав хорошу на той час освіту, був префектом (керівником міста) Рима та вів скромне боговгодне християнське життя, відчуваючи в собі поклик до монашого життя.

Після смерті батька, Григорій Двоєслов за свій кошт будує шість монастирів у Сицилії та монастир Святого Апостола Андрія в Римі, де й приймає чернечий постриг.

У 579 році приймає дияконський сан та відправляється в Константинополь як представник папи Пелагія II. Тут він вивчає грецьку мову, твори Святих Отців та пише “Тлумачення на книгу Іова”.

Як представник Римської Церкви він кілька разів звертався до імператора Тиберія II Константина, а потім і до імператора Маврикія з проханням захистити Рим від нашестя варварів-лангобардів, проте, візантійські імператори вели війну з персами та не могли нічим допомогти.

У 585 році Григорій Двоєслов повертається в Рим, а в 590 році після смерті папи Пелагія II йому пропонують очолити Римську Церкву. Церковне Передання говорить, що Григорій втік із Риму, коли почув, що його хочуть обрати Предстоятелем Церкви, оскільки вважав себе недостойним бутим Єпископом. Християни знайшли його та переконали очолити Церкву.

Саме в той час у Римі лютувала епідемія чуми й Святитель Григорій очолив покаянну процесію вулицями Рима. Завдяки його молитвам, як говорить Передання, відбулось чудо: коли процесія проходила повз гробницю імператора Адріана, то на її куполі побачили Архангела Михаїла, який спочатку тримав меч у руках, а потім поклав його собі під ноги, тим самим показуючи, що молитви римлян почуті й чума закінчилась.

Ставши Предстоятелем Римської Церкви, Святий Григорій намагався підяти її авторитет, який, до того часу, вже значно похитнувся. Виникали проблеми із Церквами в Медіолані, Карфагені та Аквілеї, які намагались вести самостійну лінію. Напруженою була ситуація із Константипольською Церквою.

Григорій Двоєслов рішуче виступав проти введення для Патріарха в Константинопольській Церкві титулу “Вселенський”. На противагу цьому він почав використовувати титул “Раб рабів Божих”.

При цьому Григорій вважав обов’язком Церкви бути мірилом благочестя та критикувати дії світської влади, якщо вона не поступає згідно з християнським вченням.

Мудро керуючи Церквою, Святитель Григорій невпинно проповідував Слово Боже. Його тлумачення на Святе Письмо, чисельні проповіді та пастирські послання поклали основу для розвитку майбутнього західного богослів’я.

Святий Григорій Двоєслов також уклав латинською мовою чин Літургії Ранішосвячених Дарів, яка до нього була відома лише в усному переказі. На Шостому Вселенському Соборі цей чин був затверджений та прийнятий всією Церквою. Прізвище Двоєслов Святитель отримав за свій твір “Діалоги”, де розповідається про святих Італії.

Святитель Григорій очолював Церкву протягом 13 років, ревно турбуючись про всі потреби своєї пастви, й відійшов до Господа в 604 році. Мощі його спочивають у Соборі Святого Апостола Петра у Ватикані.