В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

У сьогоднішній недільний день для духовної настанови Спасителем запропонована вельми повчальна притча про виноградник і про злих виноградарів. Ось її зміст. «Був якийсь господар дому, який посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав у ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, від’їхав. Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів узяти свої плоди. Виноградарі, схопивши слуг його, кого побили, кого вбили, а кого побили камінням. Знову послав він інших слуг, більше, ніж перше; і з ними зробили так само. Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого. Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець, ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його. І, схопивши його, вивели геть з винограднику і вбили. Отже, коли прийде господар винограднику, що він зробить з цими виноградарями? Говорять Йому: злочинців цих покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди своєчасно» (Мф. 21,33–43).

Насамперед ця притча стосується долі єврейського народу, розкриває всю турботу і піклування Боже про нього і те, як він, за своє жорстокосердя, накликав на себе праведний Божий гнів, який тяжіє над ним дотепер. Єврейський народ був улюбленим виноградником доброго господаря – Царя Небесного. Ще в особі праотця Авраама євреї були обрані Богом з-поміж усіх народів і усиновлені. Про цей народ було особливе благовоління і піклування; йому одному було дано всі обітниці; на нього щедро були вилиті щедроти і милості Божі. «Так говорить Господь: Ізраїль є син Мій, первісток Мій» (Вих. 4,22). Для цього первістка Богом розділялося море, сходила манна з неба, камінь виточував воду і, з невимовної милості Божої, відбувалося безліч інших чудес. «Що ще належало б зробити для винограднику Мого, чого Я не зробив йому?» (Іс. 5,4), – запитує Господь через пророка. Ось в яких рисах зображується близькість Божа до народу єврейського та піклування Боже про нього! Сам Бог каже, що Він все зробив і вже не знає, що би ще зробити для його блага.

Нарешті, саме від цього народу прийшов Спаситель світу – «Світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля» (Лк. 2,32). Яка перевага може бути вище цього, яке благовоління Боже, коли Сам Син Божий благоволив народитися з народу єврейського і всі пов’язані з Його народженням та пришестям на землю небесні блага відносив спочатку до нього? Чим же заплатили євреї за любов Божу, за таке піклування, за такі милості? Найчорнішою невдячністю і жорстокосердістю. Замість плодів правди та благочестя, які мав приносити Богом вибраний народ, він приніс терен. Потоптав Завіт і Закон Божий, осквернив себе нечестям і беззаконням, не раз вдавався до ідолопоклонства і невір`я. Сам Бог, через пророка Ісаю, так говорить про невдячність і твердосердя народу Свого: «Слухайте, небеса, і слухай, земле, бо Господь говорить: Я виховав і підніс синів, а вони обурилися проти Мене. Віл знає володаря свого, і осел – ясла господаря свого; а Ізраїль не знає Мене, народ Мій не розуміє. На жаль, народ грішний, народ обтяжений беззаконнями, плем’я лиходіїв, сини погибельні! Залишили Господа, знехтували Святого Ізраїлевого» (Іс. 1,2–4).

Господь, бачачи оману і розбещення народу, з невимовного довготерпіння посилав до нього Своїх рабів – пророків, щоб вони навертали його зі шляху омани на шлях істини, навчали служити Богові своєму вірою і правдою. Однак виноградарі, тобто старійшини і книжники єврейського народу, які б мали подавати іншим приклад побожного життя, самі були розбещеними і жорстоко поводилися з Божими посланцями. Так, святі пророки Ісая, Єремія, Єзекиїль, Захарія й інші були віддані на насильницьку, мученицьку смерть. На закінчення ж оці злі виноградарі не посоромилися вивести геть з винограднику, тобто з Єрусалиму, і розіп’яти на хресті надію і втіху Ізраїлеву – Єдинородного Сина Божого. Це було найжахливіше лиходійство з боку єврейського народу і його вождів. Цим вони позбавили себе честі називатися народом обраним, народом Божим, хоча в них і залишався храм із жертвами і приношеннями. Справедливо відповідали вони на запитання Спасителя про те, що господар винограднику зробить з цими виноградарями, коли прийде, кажучи, що злочинців жорстоко погубить, а виноградник віддасть іншим виноградарям. Так і сталося з єврейським народом. Невдовзі Єрусалим був зруйнований дощенту, більша частина юдеїв віддана на смерть, ті ж, хто залишилися живими, були розвіяні по всій землі. Таким чином Царство Боже було відібране від євреїв і віддане іншому народові, що приносить плоди його.

Улюблені браття і сестри, новим народом, якому дано Царство Боже, є християни всього світу, до них належимо і ми. Люди, які прийняли Христа й увірували в Нього, є обраним народом Божим, на який простягаються всі обітниці, дані Богом древньому Ізраїлю. Нам даровані щедроти і милості Божі, які зостануться з нами вічно, якщо ми виявимося вірними Господу і будемо приносити Йому добрі плоди свого благочестивого життя. Нам дано для цього всі засоби. Господь влаштував для нас на землі Святу Свою Церкву – «Церква Бога Живого, стовп i утвердження iстини» (1Тим. 3,15), заснував Святі таїнства, через які вдосталь виливає на нас дари Святого Духа, послав пастирів і церковних учителів для нашого морального вдосконалення, обрав і прославив святих угодників Своїх – молільників за увесь світ, дарував нам у покров і розраду Преблагословенну Свою Матір – Пречисту Діву Марію, і від нас Він тепер чекає плодів правди, віри і благочестя.

Хоча ця притча безпосередньо стосується долі єврейського народу, та вона має відношення до всіх віруючих у всі часи. Якщо християнська душа своїм жорстокосердям уподібнитьсяся до древніх ізраїльтян, то сама зробить себе покинутою Богом і все, що сказане в притчі, неминуче здійсниться. Нехай не буде цього з нами! Будемо старатися жити благочестиво: в мирі, злагоді та любові, не роблячи жодного зла і не віддаючись гніву, гордості, нечистоті та іншим порокам, щоб приносити Господу угодні Йому плоди християнського життя. Передусім будемо молитися і просити Господа, щоб Він Сам зміцнив у нас любов до Нього і не відлучив від Свого святого винограднику, а з милосердя Свого допоміг нам досягти майбутнього вічного блаженного життя. Амінь.

митр. прот. Іван Кузьмин

Настоятель Храму Успіння Пресвятої Богородиці села Джурків