В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри, сьогоднішнє Євангеліє розповідає про начальника синагоги Іаїра, який, приступивши до Ісуса, упав Йому до ніг і просив милосердя: прийти до його дому, щоб урятувати доньку. Бо в нього була єдина донька дванадцяти років, яка так хворіла, що вже помирала. Подібно і ми, християни, коли наближаємося до Ісуса¸ приходимо до дому Божого, повинні, як той Іаїр, впасти на коліна в глибокій покорі і просити Божої ласки для наших рідних і близьких. Особливо просити за спасіння душі, бо вона єдина, як донька Іаїра, знаходиться в найбільшій небезпеці. Вона лежить у недузі гріховній, і якщо Господь не змилосердиться над нею, їй доведеться загинути навіки.

Господь, знаючи неміч людську, поєднав не тільки чуда Свої словами і знаками, але і подає нам чуда ласки Своєї в таїнствах Святої Церкви для спасіння душ наших. Такою є доброта Христова, таким великим є Його милосердя. Ісус Христос, вислухавши прохання Іаїра, відправився в дорогу до його дому, а з Ним ішло багато людей, які зусібіч тиснули Його. Між людьми була одна жінка, яка дванадцять років хворіла на кровотечу. Вона витратила весь свій маєток на ліки, проте так і не вилікувалася. Жінка протиснулась до Ісуса, доторкнулася до краю Його одежі й одужала. Так є, коли йдеться про здоров’я тіла: ходимо, радимося, переплачуємо за ліки і готові все, що маємо, віддати, аби лиш повернути здоров’я для тіла. А коли йдеться про здоров’я й очищення душі, то ми часто не готові докласти найменшої праці, щоб молитися, постити, зізнатись у гріхах, творити добро ближньому. Відмовляємося, ніби сили для цього не маємо. Жінка лише краю одежі торкнулася – і стала тієї ж миті здоровою. Ми ж не одежі Ісусової торкаємось, але Його цілого приймаємо, Тіла і Крові Його причащаємось – і при цьому не стаємо здоровими душею. А це тому, що не маємо тієї віри, тієї покори, того бажання,яке оживляло ту жінку. Ісус повернувся до неї і промовив: «Наставнику, народ оточує Тебе і тисне, – а Ти говориш: хто доторкнувся до Мене? Ісус же сказав: хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене. Жінка, побачивши, що вона не втаїлася, тремтячи, підійшла і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, чому доторкнулася до Нього і як раптово зцілилася. Він сказав їй: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе, іди з миром!

Коли Ісус Христос ще розмовляв із жінкою, прибіг слуга Іаїра і каже: «Приходить один з дому начальника синагоги і говорить йому: твоя дочка вмерла, не турбуй Учителя» (Лк. 8,49). Ісус Христос, почувши це, каже до Іаїра: «Не бійся, тільки віруй, і спасенна буде» (Лк. 8,50). З того довідуємося, що смерть не дивиться на роки, але приходить, як злодій, приходить тоді, коли її найменше сподіваємося. Пам’ятаймо про те, що нам доведеться помирати, і стараймося жити, так щоби смерть не застала нас у гріхах. Не зважаючи на те, що дівчина померла, Ісус увійшов до дому Іаїра і не дозволив увійти з Собою нікому, тільки апостолам Петру, Якову та Івану, а також батькові і матері дівчини. «Всі плакали і ридали за нею. А Він сказав: не плачте, вона не вмерла, але спить. І глузували з Нього, знаючи, що вона вмерла» (Лк. 8,52–53). І почали всі насміхатися з Нього, бо були переконані, що дівчинка справді померла. Тепер сміються вони, але настане час, коли все проти волі їх станеться, вони помруть і знову оживуть, і стануть перед Престолом Божим, а тоді сміх їх теперішній переміниться на плач. Тож стараймося провадити життя так, щоб завжди бути Господніми, а останній наш подих аби був подихом любові до Спасителя. Взяв Ісус Христос померлу за руку і сказав: «Дівчино, встань!» (Лк. 8,54). Чий то голос? То є голос Сина Божого, який колись почують усі і воскреснуть із гробів. Дівчині, яка воскресла, Ісус повелів дати їсти. Подібно і ми, коли Господь дасть нам воскреснути із смерті гріховної і поживитися найсвятішими тайнами Тіла і Крові Христової до життя нового. Батьки, побачивши, що донька воскресла, дуже здивувалися і зраділи. Вони раді були всім розповісти про це чудо, але Христос заборонив їм це робити. Цим подаючи і нам науку, що все добре маємо чинити не для власної слави, а з любові до Бога і для прославлення Його імені.

Поруч з нами і посеред нас постійно є Ісус Христос, особливо в церкві. Тут Його виглядаймо, тут приступаймо до Нього, тут доторкаймося до Нього, тут єднаймося з Ним. А Ісус, як і померлу доньку Іаїра, так і нас візьме за руку, випровадить із всякої недолі і смутку, охоронить від гріховної смерті, допоможе воскреснути до нового життя, до Господа Бога навернутися, в Ньому і для Нього жити, в Ньому і для Нього помирати, в Ньому і з Ним тішитися і колись із Ним царствувати навіки віків. Амінь.

митр. прот. Юрій Ужитчак

Настоятель Храму Святого Великомученика Димитрія Солунського

села Ковалівка