Проповідь у день вшанування пам’яті Святого Апостола Андрія Первозванного

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Сьогодні ми, православні християни, вшановуємо пам’ять святого апостола Андрія Первозванного, який є першопокликаним учнем Ісуса Христа і засновником православної віри на теренах Української держави.

«Проходячи ж біля моря Галилейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками. Та й каже їм: ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей. І вони зараз же, покинувши сіті, пішли за Ним» (Мт. 4, 18–20). Так Господь наш Ісус Христос обирає своїх учнів – для того, щоб вони, засвоївши Христову науку, побачивши Його Божественність, наслідували Його та засвідчили істину перед людьми. Апостоли гідно несли своє служіння перед Богом і людьми, вони справді стали ловцями людей, а саме – душ людських. Всі народи, бачачи їхні діла і слухаючи їхні проповіді, масово наверталися до віри Христової. Своїм прикладом земного життя вони, не зважаючи на переслідування, знущання і катування, по всьому світу проповідували Євангеліє Царства Божого, засновували Церкви та приводили людей до спасіння.

Після Зіслання Святого Духа апостоли розійшлися по різних країнах проповідувати Христову віру. Апостолу Андрію випало нести подвиг служіння і проповідувати в містах Малої Азії, в Грузії, Абхазії, Скіфії та на берегах Чорного моря. Згідно з переказами, він дійшов до Київських гір, де поставив хреста і сказав своїм учням: «На цих горах засяє благодать Божа, велике місто буде тут збудоване і багато церков постане». У місті Патри (Греція) святий апостол зазнав страждань і прийняв мученицьку смерть на хресті. Це сталося в 77-му році після Різдва Христового.

Святий апостол Андрій Первозванний був «світлом для світу» і виконав настанову Ісуса Христа: «Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мт. 5, 16). Він є взірцем для наслідування всім християнам, бо слова Христа про світло стосуються кожного з нас, щоб і ми були світлом для теперішніх і майбутніх поколінь.

Кожна людина несе життєвого хреста, дарованого Богом, тож ніколи не нарікаймо на своє життя, дякуймо Богові за все і просімо Його, щоб Він допоміг пройти земний шлях, перемогти всі спокуси, зміцнитися у вірі, правдиво служити Богові і своєму народу. Пам’ятай, людино, що Христос прийняв мученицьку смерть заради кожного з нас з великої та безмежної любові. Ця безмежна любов Божа повинна спонукати нас виявляти любов один до одного, прощати і бути милосердними.

Хай Всемилостивий Господь наш Ісус Христос, за молитвами святого апостола Андрія Первозванного, благословить Україну, нашу Церкву й український народ. Завжди нині і повсякчас і навіки вічні. Амінь.

митр. прот. Іван Петращук

Настоятель Храму Святої Тройці

 та Храму Святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії

 села Шепіт