Проповідь на неділю 6-ту після П’ятидесятниці

Сьогодні Свята Церква звертає нашу увагу на євангельську історію про зцілення розслабленого в Капернаумі. Зі Святого Письма ми дізнаємося про те, як Господь зцілює хворого чоловіка, якого приносять друзі в дім, де проповідує Спаситель. І Господь, бачачи їхню віру, говорить хворому: «Та щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи. Тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою та йди у дім твій» (Мф. 9,6).

Після сотвореного Господом чуда бачимо реакцію книжників. Вони не радіють зціленню, а навпаки, вважаючи себе наймудрішими знавцями Закону Божого, осуджують Христа: «Він богохульствує» (Мф, 9,3). Ісус же, знаючи помисли їхні, промовив: «Навіщо ви думаєте лукаве в серцях своїх?» (Мф, 9,4). І тут нам головне зрозуміти важливу річ: Христос не заперечує наші сумніви чи критичне сприйняття того, що людина бачить в світі, в тому числі і чудо. Згадаємо хоча б розповідь про невіруючого Фому, який саме через свій сумнів прийшов до великої віри. Тут мова йде про інше: про внутрішні протиріччя наших сердець, про те, як не просто сумнів, а несприйняття звершеного поєднується з заздрістю та ненавистю. Таке ставлення людини до святого робить її послідовником зла, воно ніби закриває її очі на істинну правду і вона вже не здатна бачити велике, чудесне, Божественне. Тому ми повинні уважніше прислухатись до власного серця. Адже ми знаємо, що гріху і злобі дуже легко прокрастися в нього. Наше завдання – заповнити його любов’ю та вірою, тоді там не буде місця для сумнівів і лукавства.

Досліджуючи Святе Євангеліє, ми дізнаємося про чудесні діла Господнього милосердя, про те, як Він допомагає хворим, немічним людям, причиною бід яких переважно є гріх. Гріх – це неначе інфекція, це – корінь всіх бід, який паралізує наше тіло і душу. Тому Спаситель, зцілюючи розслабленого, виліковує спочатку хвору гріхами душу, а вже потім тіло. Христос каже: «Дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої!» (Мф. 9,2). Це означає, що ми повинні смиренно і глибоко усвідомлювати свої гріхи та щиро каятися в них перед Богом.

Ліки можуть принести нам тільки тимчасове полегшення страждань, але поки душі осквернені гріхом, наші тіла не оздоровляться по-справжньому. Численні хвороби, які виникають у нас та наших ближніх, свідчать про душевні пороки, про наше маловір’я та нещирість молитов. У Святому Письмі сказано: «I молитва вiри зцiлить недужого i пiдведе його Господь; i, якщо вiн грiхи вчинив, простяться йому» (Як. 5,15).

Чому ж Господь зцілює розслабленого? Тому, що Він бачить щиру віру хворого та віру його друзів. Ось що означає віра! По вірі одних людей зцілюються інші люди. «Бо благодаттю ви спасеннi через вiру, i це не вiд вас, це – Божий дар» (Еф. 2,8). Маючи віру, людина позбавляється лукавих помислів і стає гідною блаженного життя. За покаяння і віру Господь дарує нам прощення гріхів та можливість осягнути Царство Небесне.

Отож, дорогі брати і сестри, просімо у Всемилостивого Господа непохитності у вірі, жертовної любові, життєвої мудрості. Нехай вірою в Бога і щирістю молитов ми вилікуємо наші розслаблені гріхами душі та тіла. Тому що, тільки бачачи наше прагнення духовного вдосконалення на шляху до спасіння, Господь скаже нам: “Дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої ” (Мф. 9,2).

митр. прот. Василь Данильчик

Настоятель Храму Святих апостолів Петра і Павла села Красноїлля