В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Кожна мисляча людина в якийсь момент свого існування повинна себе спитати: «Що для мене в житті найцінніше?». Один учений чоловік сказав: «Багатство і слава – це ніщо, коли немає здоров’я!»

Що таке хвора людина, навіть якщо вона знатна і багата? Адже навіть найбагатші не можуть купити собі щастя. А те, що людина досягла вершини слави, ще не означає, що вона стала щасливішою. Заберіть у людини все, що вона має, і дайте їй лише здоров’я, найпершим її бажанням буде повернути втрачені блага. Але коли одне і друге у нас уже є, залишиться слово, яке ми боїмося вимовити, думка, яку ми відганяємо від себе, та, що приносить горе, біль і жаль. Це слово, ця думка – смерть.

Навіть коли життя здається нестерпним, кожна людина міцно чіпляється за нього. Які душевні сили витрачаються на боротьбу зі смертю! З якою пристрастю людина тримається за життя! Найбільша мрія людства – це здоров’я і довголіття. Людина почувається в цьому світі, як удома, і хотіла б тут жити вічно, коли здорова і сповнена сил.

Одного разу, коли Ісус увійшов до Капернауму, до Нього підійшов сотник зі словами: «Господи, слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає. І говорить йому Ісус: Я прийду і зцілю його. Сотник же у відповідь сказав: Господи! Я недостойний, щоб Ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій. Бо і я людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить. Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри. Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному; а сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. І сказав Ісус сотникові: іди і, як вірував ти, нехай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить» (Мф. 8:6–13).

Віра в Бога є основою нашого спасіння. Для справжньої поваги вона необхідна тому, що без віри ми не можемо вступити в будь-які відносини з Богом. Без віри ми не можемо любити Бога як Творця Всесвіту і прославляти Його милосердя, Його доброту. Апостол Павло говорить: «Без вiри догодити Боговi неможливо» (Євр. 11,6). Відповідно можна сказати, як говорить єпископ Феофан: «Віра є зерном всіх обов’язків всього релігійно-морального життя людини». Віра в Бога дає нам правдиве пізнання Його як всесильного Творця, промислителя й освятителя людини.

Віра в Бога має відгук у кожному серці, вона проникає в душу, пробуджує в серці любов до Бога і ближнього й укріплює волю в сумлінному виконанні християнських обов’язків.

«Яка користь, браття мої, коли хто говорить, що вiн має вiру, а дiл не має? Чи може ця вiра спасти його?» (Як. 2,14). Ми віруємо, що Бог один – добре робимо! Демони також вірують і тремтять. «Але чи хочеш ти знати, легковажна людино, що вiра без дiл мертва? Хiба не дiлами виправдався Авраам, отець наш, поклавши на жертовник сина свого Iсаака? Чи бачиш, що вiра сприяла дiлам його, i дiлами вiра досягла довершености? I справдилося слово Писання: «Вiрував Авраам Боговi, i це було поставлено йому в праведнiсть, i його назвали другом Божим». Чи бачите, що людина виправдовується дiлами, а не тiльки вiрою? Так само i блудниця Раава хiба не дiлами виправдалася, прийнявши пiдглядачiв i вивiвши їх iншою дорогою? Бо як тiло без духу мертве, так i вiра без дiл мертва» (Як. 2,20–26).

Віра ж є здійснення очікуваного і впевненість у невидимому. Вірою ми розуміємо, що віки створені Словом Божим, так що з невидимого сталось видиме. Вірою Авель приніс кращу жертву Богові, ніж Каїн, нею дістав свідчення, що він праведний, як засвідчив Бог про його дари. Вірою Енох перенесений був так, що не бачив смерті, і не стало його, тому, що Бог переселив його. Бо ще до переселення він отримав свідчення що догодив Богові. Без віри догодити Богові неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вірував, що Він є і тим, хто шукає Його, дає нагороду. Вірою Ной, будучи попереджений про те, чого ще не було видно, зі страхом збудував ковчег для спасіння дому свого, нею він осудив весь світ і став спадкоємцем праведності по вірі. Вірою Аврам перебував в обітованній землі як на чужій, мешкаючи в наметах з Ісааком і Яковом, які були співспадкоємцями тієї ж обітниці. Вірою Авраам, бувши випробовуваний, приніс Ісаака в жертву і, маючи обітницю, приніс свого єдинородного сина, про якого було сказано: «Від Ісаака народиться тобі потомство».

Вірою Ісак благословив Якова і Ісава на майбутнє. Вірою Яків, умираючи, благословив обох синів Йосифа, і поклонився Богу, спираючись на кінець палиці своєї. Вірою Йосиф при кончині згадав про вихід синів Ізраїля і заповів про кістки свої. Вірою Мойсей залишив Єгипет, не побоявшись гніву царського, бо він був непохитним, як той, хто бачить Невидимого. Вірою він справив Пасху і кроплення крові, щоб губитель не торкнувся їхніх первістків, вірою ізраїльтяни перейшли через Червоне море, як по суходолу, на що спокусившись, єгиптяни потонули. Вірою стіни Єрихону впали після семиденного обходу їх. І що ще скажу? Не вистачить мені часу оповідати про Гедеона, Варана, Самсона, Давида і Самуїла та пророків, які вірою перемагали царства, чинили праведність, одержували обітниці, закривали пащі левам, гасили силу вогню, зцілювалися від немочі, були сильними на війні, змушували до втечі війська чужинців.

Отож, виправдавшись вірою, маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа. Адже серцем віруємо для праведності, а устами визначаємо спасіння. Писання говорить: «Нехай не осоромляться всі, що надіються на Тебе, а осоромляться ті, що безчинствують даремно. Господи, вкажи мені путі Твої і навчи мене стежок Твоїх». (Псл. 24,3–4).

«Всякий, хто покличе iм’я Господнє, спасеться» (Рим. 10:13). Мир і любов з вірою від Бога-Отця і Господа Ісуса Христа, нехай буде благодать Божа зі всіма вами. Амінь.

ієрей Святослав Стадник

Священик Храму Cвятителя Василія Великого села Яблуниця