РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

Єпископа Коломийського і Косівського

ЮЛІАНА

Всечесні отці, дорогі браття і сестри!

Христос Рождається!

Понад дві тисячі років тому, коли страшна темрява зла та гріха охопила все людство і, здавалося, втрачена будь-яка надія на спасіння, – звершилась велика тайна приходу у світ Сина Божого. Подія Народження особливого Немовляти – Дитятка, яке змінило весь хід історії людства. Яскрава Віфлеємська зірка і ангельський спів сповістили всім, що зійшло Сонце Правди, яке своїм промінням прожене жахливу пітьму.

До приходу Спасителя людство жило у невіданні, у відчаї й у власних оманливих міркуваннях. Але з пришестям Спасителя «народ, що сидів у темряві, побачив світло велике, і тим, що перебувають у країні й тіні смерті, світло засяяло» (Мф. 4:16). У променях цього Божественного світла, яке осяяло весь Всесвіт, ми пізнали справжнього та істинного Бога, ім’я Якому – Любов. Усвідомили, що ми є улюбленими дітьми Божими. Нашою метою стало духовне удосконалення та відновлення у собі образу і подоби Божої.

Той, Який єдиним Своїм словом створив весь безмежний Всесвіт, зволив прийти до свого творіння в образі людини. Бог Втілюється, приймаючи пошкоджену гріхом природу людини, у всьому стає подібним до нас, крім гріха, щоб через своє Втілення, життя, вчення, Хресну смерть і Воскресіння спасти своє творіння від гріха і смерті та дарувати вічне й блаженне життя.

Світ після гріхопадіння спотворений. І війна якнайкраще демонструє нам цей крайній вираз викривлення. Війна – це ворожнеча з Богом, противлення всьому світлому, божественному і святому. Син Божий прийшов у світ з великої любові до творіння, щоб виправити це спотворення, змінити неприродне становище людини у світі. Він прийшов оновити наше єство і повернути його в попередній блаженний стан.

Ми живемо в часі великих випробувань, які випали на долю нашого народу. Перед нами відкрилася велика і страшна безодня пекла. Зло довго носило маску, а коли вона спала – ми побачили обличчя ворога. Наша рідна країна перед великою загрозою виглядала слабкою. Постійні політичні чвари, церковний розкол, корупція роздирали її зсередини. Багато українців вимушено покинули рідну землю в пошуках кращої долі за кордоном. Але дух нашого народу має нездоланну силу і велич. Перед загрозою великого зла незламний дух нашої побожної нації знову відродився. Відродилася сила, звитяга українських сердець, які пульсують у наших славних захисників і захисниць. Ми усвідомили і ствердили себе як велика нація. Це ствердження і приклад боротьби змінило думку інших держав і народів про нас.

У цей нелегкий час ми повинні проявити себе як справжні християни, діти Божі, ті, що мають у собі Дух Господній: «Якщо матимете любов між собою, то по цьому пізнають, що ви учні Мої» (Ів. 13:35), – говорить Спаситель. Ми живемо в часі, коли наша любов повинна бути Євангельською, тобто, дієвою та жертовною. Особливо потребують нашої любові й молитви воїни-герої. Також її потребують усі скалічені фізично і душевно. Огорнімо любов’ю і піклуванням дітей, які стали сиротами або напівсиротами, втративши у війні рідних. Не оминімо увагою стареньких батьків, годувальники яких загинули. Любові потребують браття і сестри зі східних областей України, які втратили все, але ні на мить не мають втратити нашої любові і піклування про них.

Лише перебуваючи з Богом, ми черпаємо любов із першоджерела, адже Бог є Любов. Господа ми завжди зустрінемо в Церкві, в Її святих таїнствах. Бога ми зустрінемо у Святому Письмі та духовній спадщині святих отців і вчителів Церкви, Бога ми бачимо у своєму ближньому, який є Його образом і подобою.

Перебуваючи в цій жахливій війні, ми шукаємо порятунку від зла, яке намагається нас погубити. В цій боротьбі шукаємо Господнього спасіння, особливого Божого знаку, просячи: «Дай же знамення тим, що бояться Тебе, щоб вони могли втекти від стріли ворожої» (Пс. 59:6). Ми просимо Божого знаку, щоби врятувати себе та вберегти наших дітей. Сьогодні бачимо відповідь на наше прохання зі слів Святого Писання: «І ось вам знамення: ви знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах» (Лк 2:12). Знаменням нашого спасіння стає Новонароджене Дитя – Ісус Христос. Тільки припадаючи до Його Спасительних обіймів, ми відшукаємо спокій, захист та надію на перемогу.

У часі війни погляди багатьох українців були спрямовані до неба. Очі з тривогою шукали на небосхилі творіння людських рук – те, що вбиває і руйнує. Та ми, християни, повинні завжди пам’ятати, що вище польоту ракет сяє Різдвяна зірка. Вище від всякого зла – сяйво Любові Божої.

У святі Різдва Христового ми наповнюємося невимовною радістю від переконання, що більше не є самотніми і покинутими. З нами Бог, Він любить нас і ми бачимо Втілену Божу Любов у Новонародженому Дитятку Ісусі. Закликаю кожного цю темну ніч непевності й тривоги наповнити звучанням коляди, розвіяти смуток і всі негаразди воєнного лихоліття світлом Різдва Христового. Нехай Різдвяне благовістя наповнить кожне серце променями віри, надії та любові!

Христос Рождається! Славімо Його!

+ Юліан

Єпископ Коломийський і Косівський

Різдво Христове   

                                                                                                        м. Коломия

2022 р./2023 р.