Проповідь на неділю перед Богоявленням

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

У цю неділю, котра припала перед Богоявленням Господнім, слід звернути увагу на слова, котрі читаються за богослужінням у святковому Євангелії. З перших слів воно нам вказує на Божественне авторство святого Благовістя, яке послано нам згори, не від земної людини, а «Ісуса Христа, Сина Божого» (Мк. 1,1). Це вчить нас того, що Божественне дається нам Богом, щоб ми прилучилися до Нього. Як говорив св. Іреней Ліонський: «Бог став людиною, щоб людина стала Богом».

Далі святий апостол і євангелист Марк вказує нам на Того, хто готує прихід Христа Спасителя, називаючи його від імені Бога: «Ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм» (Мк. 1,2); «Глас вопіющого в пустелі» (Мк. 1,3). Це вказує на Божественне покликання святого Івана Хрестителя та його Божественну піднесеність.

Свята Церква іменує його Предтечею Господнім, відображаючи цим особливу життєву місію: бути перед Христом, ніби текти перед ним, наповнюючи нас потоками Христової науки. А вона зводиться до завіту любові, починаючи з покаяння. Покаяння в перекладі з грецького означає – переміна свідомості, переміна розуму, переміна мислення. Це те, до чого закликає апостол Павло: «Обновитися духом розуму вашого» (Еф. 4,23). А святий Паїсій Афонський, підносячи на висоту дію чистої людської думки, говорив: «Які наші думки, така і людина». Одним з духовних трудів у справі християнської аскетики є труд про чистоту людської думки, що приводить до чистоти людський розум, а він є, за словами Сергія Булгакова, «духовними очима людського серця». А за словами Христа, «якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим» (Мф. 6,22). Світло душі починається зі світла нашого розуму та думки. Світлий розум з чистотою думки, котрі йдуть поперед людського серця в духовному сходженні до Господа, і є тим символом «Предтечі Господнього».

Сьогоднішнє Євангеліє згадує також про явлення пророка Івана Хрестителя у пустелі: «Явився Іоан, який хрестив у пустелі і проповідував хрещення на покаяння для відпущення гріхів» (Мк. 1,4). Пустеля – це та «пуста душа», котру опустошили гріхи, беззаконня і пристрасті, а найбільше – та нерозкаяність, котра засушує ґрунт людської душі, на котру безплідно падають зерна слова Божого, яка не приносить спасительних плодів Святого Духа. Останнього і ми повинні просити, щоб Утішитель Благий сходив на нас та був у нас і зрошував наші серця своєю благодаттю, зігрівав душі своїм теплом, просвічував розум своїм Світлом та вів до спасіння в Христі Ісусі Господі Нашім. Ним ми спасаємося й приходимо до духовного вдосконалення – жертовною любов’ю, вірою в спасительну жертву Христову та чистотою серця і думки.

Наші добрі думки (чисті помисли), коли Христос входить в них, символізують Йорданські води, де хреститься Господь і посилає Святого Духа, котрий освячує «водну природу душі». Тому й згадується в словах Євангелія: «Я хрестив вас водою, а Він хреститиме вас Духом Святим» (Мк. 1,8). Це й відбулося з усіма апостолами та першими християнами в день П’ятидесятниці, і донині діється з усіма вірними Христової церкви, котрі приймають «сім’я Христового Благовістя» (Григорій Нисський) та живуть згідно з ним, освячуючись благодаттю Святого Духа. Амінь.

прот. Ігор Рибенчук

Настоятель Храму Зачаття Праведною Анною Пресвятої Богородиці селища Верховина