В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Сьогодні свята Церква запропонувала нам уривок з Євангелія про воскрешення Ісусом Христом сина вдови з міста Наїн. Нас вражає, як євангеліст декількома словами зумів описати велике горе жінки: «Ісус пішов до міста, що зветься Наїн; і з Ним ішло багато учеників Його і безліч народу. Коли ж Він підійшов до воріт міста, саме виносили померлого, єдиного сина у матері, а вона була вдова; і чимало народу йшло з нею з міста. Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: не плач. І, підійшовши, доторкнувся до мар; ті, що несли, зупинилися, і Він сказав: юначе, тобі кажу, встань! І мертвий сів і почав говорити; і віддав його Ісус матері його. І всіх охопив страх, і славили Бога, кажучи: великий пророк постав між нами, і Бог відвідав народ Свій» (Лк. 7,11–16).

Це надзвичайне явище – воскресіння юнака – є прообразом майбутнього воскресіння усіх померлих. Господь зробив це чудо не тільки заради того, щоб утішити скорботну матір, а також для утвердження нашої віри і надії на загальне воскресіння людського роду.

Зустріч Христа з померлою людиною – це завжди зустріч Бога з кожним із нас. Але хіба ми вважаємо себе мертвими? Зовні ми можемо виглядати щасливими та здоровими, жити доволі непогано, та через безліч щоденних гріхів у нашому живому тілі знаходиться мертва душа, яка втратила зв’язок зі своїм Небесним Отцем. Це справді так, бо Ісус Христос назвав деяких живих людей мертвими. Він сказав одному чоловіку, який хотів іти за Ним, але спочатку мав намір поховати батька: «Залиш мертвим ховати своїх мерців» (Мф. 8,22). А ти іди і проповідуй Царство Боже.

Це справді так: кожен грішник має мертву душу, яка може загинути навіки, не припиняючи свого існування. Грішна душа перебуває у постійних страшних муках. Цю мертву душу може воскресити лише Ісус Христос, через віру і покаяння. А оскільки ми постійно грішимо, то маємо постійно таємно каятися перед очима Божими.

Через покаяння мертва душа воскресає стільки разів, скільки грішник сердечно кається. Це означає, що людина може щоденно вмирати і, завдяки покаянню від усієї душі і серця, стільки ж разів воскресати з мертвих.

Який безцінний і великий дар отримали ми від Бога – віру і покаяння перед Богом! Через віру і покаяння ми щоденно оновлюємося, оживлюємося і примиряємося з Богом. Нема ліку нашим гріхам: нема ліку і милості Божій – у прощенні грішників, які відверто каються. Духовне воскресіння незрівнянно вище за воскресіння тіла. Тут, на землі, воскресає від смерті для життя вічного безсмертна душа, а не тлінне тіло.

«Встань, сплячий, i воскресни з мертвих, i освятить тебе Христос» (Еф. 5, 14). Коли воскреснеш душею, старайся не помирати знову. Будемо цінувати великий дар Божий – дар очищення, освячення, оживлення, воскресіння нашої померлої від гріха душі. Не треба зневажати благодать і ласку Божу, щоб не вмерти нам навіки. Молитвою і покаянням треба постійно підтримувати спілкування з благодаттю Божою і перемагати потяг до гріха. «Гріх тягне тебе до себе, але ти пануй над ним» (Бут. 4,7).

«Побачивши вдовицю, що гірко плакала за сином померлим, Ти змилосердився, Господи, і воскресив його; отже, змилуйся і над нами, грішними, Чоловіколюбний, і змертвілі у гріхах душі наші воскреси» (Акаф. Ісусу, конд. 2).

Нехай сьогоднішня розповідь святого євангеліста Луки додасть нам сил, підбадьорить наше серце у тому, що ми стоїмо на правильному шляху. Дякуймо Спасителю за розум і напоумлення, що замість безлічі справ, які могли робити цього дня, ми прийшли до святого храму Божого. Дякуймо Всемилостивому Богу, що дозволив нам дожити до ще однієї неділі, та робімо все можливе, щоб Господь почув наш голос і, як цього юнака, воскресив і наші душі для життя з Богом у вічності. Амінь.

митр. прот. Михайло Гуменяк

Настоятель Храму Успіння Пресвятої Богородиці села Чернятин