В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Єврейський законовчитель запитав Ісуса, яка заповідь у законі найбільша? Христос сказав : «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю» (Мф. 22,37). Це перша і найбільша заповідь, на цій заповіді базується закон і пророки. Любити Господа – це найбільша довершеність християнина. Любов вміщає в себе віру і надію, вона має бути не рабською, зі страху покарання, а щирою і відданою, яка є між сином і Батьком. Сам Господь навчив нас у молитві називати Його нашим Отцем: «Отче наш…». (Мф. 6,9). «Будемо любити не словом чи язиком, а дiлом i правдою»(1 Ів.3,18).

Апостол Павло, в посланні до коринфян, говорить: «Якщо маю дарпророцтва, i знаю всi таємницi, i маю всяке пiзнання i всю вiру, так що й гори можупереставляти, а любови не маю, – то я нiщо» (1Кор. 13,2).

Святий Іван Златоуст говорить, як між коштовним камінням – діамант, а між планетами – Сонце, так між усіма чеснотами найбільшою є любов до Бога. Без цієї любові неможливо бути спадкоємцями Царства Божого.

Друга заповідь, подібна до першої: «Люби ближнього твого, як самого себе». (Лк. 10,27). Той що каже: люблю Господа, а брата свого ненавидить, той обманщик. Хто любить ближнього, той не може зробити йому зла.

«Бога нiхто нiколи не бачив. Якщо ми любимо один одного, то Бог у нас пере­буває, i довершена Його любов є в нас» (1Ів. 4, 12).

«Ісус говорить йому: не кажу тобі – до семи, але до сімдесяти разів по сім». (Мт. 18,22). Коли не будемо прощати нашим винуватцям, Господь не простить гріхів наших. Кожен з нас повинен задати собі запитання: а чи правдиво ми любимо Господа?

Іван Богослов навчає, що в серці всі запевняємо любов до Господа, а на ділі далеко не так. Правдиво любити Бога означає виконувати заповіді Божі, волю Божу. Як добра дитина боїться образити своїх родичів, так і християнин повинен боятися гріха, щоб не образити Бога.

Імператриця Євдокія погрожувала Іванові Златоустому засланням і смертю. Через посла він дав їй відповідь: «Скажи імператриці, що Іван нічого не боїться, крім гріха». Ця велика любов до Бога, присутня у всіх святих, і є прикладом для нас.

Тому пам’ятаймо, що щира любов до Господа, наша молитовна подяка – то є та найменша частина, яку ми можемо принести Господу в храмах Божих, за Благодійні Дари Духа Святого, які зсилає Господь на кожного з нас. Роблячи крок любові до Бога, знаймо, що Господь зробить безліч кроків до нас заради нашого спасіння. Просімо Бога, щоб сьогоднішнє євангельське Слово, як те духовне зерно, проросло в наших серцях, і дало плід щирої правдивої любові до Бога.  Амінь.

прот. Віктор Шица

Настоятель Храму Успіння Праведної Анни села Бистрець та

Храму Рівноапостольної княгині Ольги села Дземброня