В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Далекого 988 року сталася важлива подія в житті нашої країни – вона стала християнською. І це сталося завдяки волі князя Володимира, якого Церква проголосила рівноапостольним, а народ дав йому ім”я “Красне сонечко”.

Митрополит Іларіон Київський (+1053), в своєму “Слові про закон і благодать”, називає його подібним до святого Константина і прирівнює його дії до благовістя святих апостолів.

Преподобний Нестор Літописець розповів нам у книзі “Повість временних літ”, як князь Володимир вибирав віру. Перед ним було три дороги: іслам, християнство та юдаїзм. Поки проповідники розхвалювали кожен свою віру, напевно, світ небесний завмер в очікуванні вибору. В який бік схилиться життя великого народу? Чим наповниться серце князя?

Серце кожної людини, в тому числі і царя, перебуває в руках Божих. Бог навіть через одну людину, яку покликав, може навернути багатьох. Так сталося і з Володимиром. Адже для Бога цінний не тільки він один, а й кожна людина, адже Бог «хоче, щоб усі люди спаслися» (1Тим. 2,4).

І якщо колись володар вибирав за своїх підданих, то сьогодні кожний вибирає за себе. І тепер, напевно, небо щохвилини завмирає, очікуючи вибору людини, тому що десь у світі звершується вибір людського серця, стається навернення до Бога.

Треба боятися віри «за звичкою». Якщо вірити лише в силу традиції – то тоді і в язичників є своя правда, бо князь Володимир порушив звичаї батьків. Питання віри – це питання істини. І якщо істина суперечить звичаям, традиції, то цю традицію треба відкидати. Це може зробити сильна людина, яка справді хоче знайти правду Божу, а не людську. Саме таким був і князь Володимир.

Відомо чимало фактів, що багато, людей перш ніж знайти дорогу до храму і виплакатися перед Розп’яттям Христовим чи на сповіді, обійшли декілька сект, начиталися різної релігійної літератури. Чому? Бо людська душа шукає глибини. Там правда Божа. Правда не у зовнішніх людських мудруваннях, а там, де, за словом апостола Павла, – «стовп і утвердження істини» (1Тим. 3,15). Це церква Божа. І людська душа метається, шукає, пробує, скитається в «країні далекій», як блудний син, відчуваючи духовний голод.

Рівноапостольний князь Володимир знайшов цей «безцінний бісер» Христа – змінивши своє життя, охрестившись з іменем Василій, наситивши свою душу Правдою Божою. Це і є яскравим прикладом навернення людини. Коли людина, навернувшись до Бога, змінюється в протилежному напрямі. Таку людину вже ніщо не зможе спокусити. Такі люди здатні свідчити всьому світу про свою віру, як свідчив і великий рівноапостольний князь Володимир – молитовник і покровитель нашої України. Амінь.

митр. прот. Володимир Липко

Настоятель Храму Вознесіння Господнього села Скопівка,

Храму Успіння Пресвятої Богородиці села Лісний Хлібичин

та Храму Святителя Миколая Чудотворця села Голосків