В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Притча про багача і вбогого Лазаря побудована за тим же принципом, що й притчі про доброго самарянина та про милосердного батька. А все ж вона контрастує з іншими. Хоча починається аналогічно: «Один чоловік…» (Лк. 10,30). І так само розгортається у двох діях: багач і Лазар у цьому світі; багач, Авраам і Лазар в іншому житті.

У притчі зображено багатого чоловіка, який по-царськи одягається і щодня бенкетує, та жебрака Лазаря. Багач носить коштовне вбрання: багряницю – сукно, забарвлене у багряний колір фарбою, яку виробляли із залоз молюсків. Одежу з такої тканини шили винятково для царів чи знаті. Вісон – різновид білого, тонкого лляного полотна, яке носили до тіла. Вже з перших фраз відчувається, що у цій розповіді щось не так. Багач одягається, як правитель, але імені його не згадано. Бідняк, у якого тіло вкрите струпами і не прикрите одягом, має ім’я. Навіть більше: це єдине ім’я, яке згадується в усіх Ісусових притчах. Його звали Лазар, що означає “Бог допоміг”. Із Нового Завіту добре знаємо про Лазаря, Ісусового друга і брата Марти та Марії, якого Ісус повертає до життя. Але він не має нічого спільного з бідняком із притчі.

Попри те, що Лазар лежить біля воріт дому багача, після смерті його заносять на лоно Авраама. Деякі традиції розуміють термін “ненажера” як ім’я багача, але це слово не є власним іменем і не зустрічається у притчі. Таким чином вступає в дію закон відплати: по-царськи одягнений багач приречений залишитись невідомим, а бідняк має ім’я і згадується у вічності.

Дві дії, з яких складається притча, непропорційні за розміром: земні історії обох головних героїв накреслені декількома штрихами: «Один чоловік був багатий, одягався в порфіру і вісон і щодня розкішно бенкетував. Був же один убогий на ім’я Лазар, що лежав біля воріт його весь у струпах і бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача; пси, приходячи, лизали струпи його. Прийшло вмерти вбогому, і віднесений був ангелами на лоно Авраамове. Помер же і багатий, і поховали його» (Лк. 16,19–22). А їхнє життя на тому світі нескінченне і сповнене благанням багача: «І в пеклі, будучи в муках, він підняв очі свої, побачив здалеку Авраама і Лазаря на лоні його. І, голосно закричавши, сказав: отче Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, нехай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум’ї цьому. Але Авраам сказав: чадо! Згадай, що ти одержав уже блага твої за життя твого, а Лазар – тільки зло; отже, тепер він тут тішиться, а ти страждаєш. І, крім усього того, між нами і вами утверджена велика безодня, так що ті, які хочуть перейти звідси до вас, не зможуть, так само звідти до нас не переходять. Тоді він сказав: так благаю тебе, отче, пошли його в дім батька мого. Маю бо п’ятьох братів, нехай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли в це місце муки. Авраам сказав йому: у них є Мойсей і пророки; нехай слухають їх. Він же сказав: ні, отче Аврааме! Але коли хто з мертвих прийде до них, покаються. Тоді Авраам сказав йому: якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять» (Лк. 16,23–31). Два етапи протилежні між собою і відповідають принципу оберненої ситуації. У земному житті багач щодня бенкетує, а Лазареві не дають навіть недоїдків з його столу; у потойбічному житті Лазар втішається, а багач не має й краплин води, щоб прохолодити свій язик. Блага, які отримав багач і не отримав Лазар у земному житті, зрівноважені тим, що тепер Лазар тішиться, а багач мучиться.

Як і в притчах, що в позитивному світлі говорять про милосердя, так і в цій відбувається обернення ситуації, але з однією відмінністю: тут усе стається остаточно, оскільки існує дві перешкоди. Першою перешкодою є ворота дому, які, з волі багача, заважають Лазарю отримати допомогу. Друга перешкода – це прірва між пеклом, де перебуває багач, і лоном Авраама, куди прийняли Лазаря.

Неспівмірність часу і вічності передається як мовчання у часі і благання у вічності: і перше, і друге залишаються невислуханими. У часі багач не наситив голодного Лазаря; у вічності Авраам не може виконати трьох прохань багача. Лазар не може полегшити муки багача навіть пальцем; не може бути посланий назад у світ, аби засвідчити, що відбувається у потойбічному житті; і навіть воскресіння мертвого не може навернути п’ятьох братів багача.

Від часів Ісуса Христа і до сьогодні у світі є багаті та бідні, так було, є і, напевно, буде так, що одні мають з надлишком, а інші ледве зводять кінці з кінцями. Проте кожному з нас слід пам’ятати, що настане той час, коли ми станемо на суд перед Богом, кожного із нас Господь запитає: «Що ти зробив для Лазаря, що ти зробив для ближнього свого?» Амінь.

прот. Ростислав Близнюк

Настоятель Храму Різдва Іоана Хрестителя міста Косів

та Храму Святого Великомученика й Архідиякона Стефана села Город