Архієпископа Коломийського і Косівського ЮЛІАНА

Боголюбивим пастирям, чесному чернецтву і всім вірним

Коломийської Єпархії

Української Православної Церкви

(Православної Церкви України)

Дорогі браття і сестри!

Христос Воскрес!

З волі Божої, Його безмежної та невимовної любові, дивного і незбагненного Промислу, в цей особливий час ми знову удостоїлися, з неймовірною радістю й духовним трепетом, святкувати головну подію в історії людства – Світле Христове Воскресіння.

Церква-Мати в турботі про своїх возлюблених дітей, ведучи дорогою Великого посту, для духовної користі спонукала нас розмірковувати і співпереживати стражданням Христовим, йти з Ним поруч Хресною дорогою. На Голгофу разом із нами йшли особливі святі, про яких Церква згадує в часі святих днів Чотиридесятниці. Їх приклад навернення до Бога, покаяння, духовного подвигу й обоження спонукав і нас заглянути в глибини власної душі, побачити морок гріховності, пережити покаянний настрій і в очищенні благально звернутися до Бога про помилування. Подвиг святого посту доповнювався чашею випробувань, які ми несемо вже третій рік поспіль, – тягарем війни.

З початком повномасштабного вторгнення агресора на нашу рідну землю ми пережили страх і розгубленість, які пізніше переросли в бажання самовіддано боронити Батьківщину, захищати свої сім’ї та родини, своїх дітей – це нас згуртувало, об’єднало, зробило сильнішими. Повномасштабна та жорстока війна, тривалістю понад два роки, здається цілою вічністю. Вона нас усіх змінила. Війна не тільки знищує матеріальні надбання, забирає життя – вона руйнує людські душі. Війна відкрила істинну природу людини, яка часто у комфорті маскувалася. В горнилі війни згорає все несправжнє, все штучне, людина залишається такою, якою є, – дуже часто немічною, слабкою, безпорадною. Особливо це проявляється в нашій духовній боротьбі з гріхом. Відчуття духовної убогості та безсилля у протистоянні зі злом може привести нас до розпачу і зневіри. І тоді, коли людина приходить до цієї межі, настає Воскресіння. Наше спасіння часто перебуває на краю відчаю і безмежного океану Божественної любові. Одні бачать у Хресті Господньому знаряддя смерті, інші – символ Божої любові та нашого відродження. На Хресті помирає Боголюдина, але через Хрест і смерть приходить визволення від гріха і прокляття та дарується вічне життя всьому роду людському.

Святі вказують нам йти за Христом у часі Великого посту, але ще з більшим переконанням вони вчать нас усіма силами свого людського єства долучитися і пережити радість Його Воскресіння. Ми не відсторонені спостерігачі, а учасники цього Таїнства, ми причетні до цього торжества, все, що відбулося майже дві тисячі років тому в Єрусалимі – відбулося заради нас. Чи була хоча б мить, від часу створення світу, коли б Господь залишав своє творіння напризволяще, коли б Його Любов ставала меншою? Ніколи! Ми народжені Любов’ю Божою, людство ведене в усі часи та епохи цією Любов’ю. Христос – втілена Любов Божа, викупив нас від гріха і смерті та дарував вічне, блаженне життя. У Воскресінні Христовому людській душі дарується повнота радості. Блаженство від того, що ми возлюблені Богом. Що ради нашого спасіння Він прийняв людську плоть, ставши подібним до нас в усьому, крім гріха. Він нас вчив, творив чудеса, дарував радість і надію на спасіння.

Убиті горем жінки-мироносиці на світанку, з невимовним тягарем на серці, йшли до Гробу свого Божественного Вчителя, щоб намастити Його Святе Тіло пахучим миром, виконавши останні обряди над покійником. І саме біля гробу жінки отримують від ангелів радісну звістку про Воскресіння Христове. Слова, відлуння яких не стихає уже дві тисячі років! Невипадково новину про Воскресіння Господа людство отримало на світанку. Світанок завжди дарує надію на новий день. Пасха -–Новий День, дарований Христом. Не звичайний день земного життя людини з його клопотами, турботами, втомою та планами на майбутнє. День вічності, в який ми входимо своїм безсмертям, дарованим нам Богом уже тут, на землі, в часі Пасхального Таїнства.

Ми віримо, що незабаром закінчиться ніч війни і прийде світанок нашої перемоги. Перші промені сонця, які народжуються з Гробу Спасителя, вже проглядаються на горизонті нашої історії. Ніщо не зможе зупинити схід Сонця, ніщо не може завадити його могутності, яка несе людству світло правди та життєдайне тепло любові.

Історія спасіння людства записана не тільки на сторінках Святого Письма; для віруючої душі відчуття вічності записане в її серці. Віра – це унікальний, дарований Богом духовний орган пізнання, але не матеріального видимого світу, а світу духовного, божественного. Жоден людський розум, у всій своїй потузі й величі, не може дійти до пізнання Божественної Істини. Не підносячись до висот людського міркування людина наближається до Божественних речей, а сходженням у глибини свого серця. Там людина зустрічає саму себе справжню, там відбувається найбажаніша і найважливіша зустріч людини – зустріч з її Творцем.

У цей Великий День ділюся світлою Пасхальною радістю з нашими незламними воїнами-захисниками, які продовжують мужньо, жертовно і самовіддано, ціною власного життя та здоров’я, боронити нашу рідну землю. Глибоко проникнуті любов’ю до своїх рідних, до своєї Батьківщини, серця наших воїнів відчувають, що їх подвиг не заради якоїсь мінливої політичної ідеології, а задля збереження дару життя. З великою вдячністю схиляємо перед нашими захисниками і захисницями свої голови і просимо в Господа, щоб дух незламності не покидав їх, а сила Божа завжди була з ними і допомагала їм у всьому.

Вітаю з Пасхою і складаю щиру подяку волонтерам та всім людям доброї волі, які в різний спосіб допомагають нашим воїнам, самовідданим медикам, працівникам силових структур, рятувальникам, пожежникам та кожному, хто сумлінно виконує свій суспільний обов’язок перед Державою і народом у цей особливо складний час.

Огорнімо своєю любов’ю сім’ї та родини наших воїнів, які чекають на повернення своїх рідних. Особливо підтримаймо тих, хто втратив у пеклі війни своїх найрідніших. Жодна перемога вже не поверне їм повноти радості, бо з рідною людиною помирає частинка їх серця. Нехай Розрадником для них стане Сам Бог, який обіцяє, що втрата близьких – це тимчасова розлука, і у Воскресінні ми всі знову зустрінемось. Ми молимось за наших загиблих воїнів, бо віримо, що вони, отримавши вічність у блаженному житті через власний подвиг мучеництва, стали молитвениками за всіх нас, хто ще на мить залишається тут, на землі.

Не забуваймо поранених, не покидаймо їх у біді наодинці, адже ранами їхніми зцілюється наша нація, ранами їхніми зцілюється сучасний світ. Сам Христос Спаситель, після Свого Воскресіння, носить на Собі рани від Хреста – вічні, видимі знаки любові Божої до Свого творіння.

Підтримаймо і наших братів та сестер тимчасово переміщених, які, втративши все, не мають втратити нашої любові й підтримки. Даймо їм відчути, що ми – одна велика українська сім’я, у нас один Бог, одна віра, одна славна історія, а тепер – одне горе та випробовування, яке ми разом переживаємо, а також одне бажання на всіх: щоб Україна перемогла в цьому протистоянні зі злом, стала процвітаючою Державою в сім’ї інших європейських держав, мирною домівкою для наших майбутніх поколінь. 

Ми віримо, що війна невдовзі закінчиться, що на нашу багатостраждальну землю прийде довгоочікуваний мир. Лише назавжди залишаться незагойні рани війни, як рани на Тілі Воскреслого Спасителя, – вічні ознаки жертовної Христової Любові.

Нехай наша Пасхальна радість, втілившись у слова молитви, лине сьогодні до нашого Спасителя: «Воскреслий Господи, Ісусе Христе, дякуємо Тобі за те, що Ти пережив заради нашого спасіння страшні муки, розп’яття і смерть. Славимо Твоє з мертвих триденне Воскресіння і дякуємо за дар вічного життя! Молимо у час надлюдських випробувань, які випали на долю нашого народу: допоможи нам, зціли наші зранені душі і серця та  воскреси Батьківщину нашу –Україну»!

Воістину Христос Воскрес!

+ Юліан

Архієпископ Коломийський і Косівський

Пасха Христова     

                                                                                                    м. Коломия

     2024 рік