В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Возлюблені у Христі брати і сестри, сьогоднішнє Євангеліє відкриває нам велику силу віри хананеянки (поганки), яка у тяжкій своїй немочі визнає Христа Господом: «Помилуй мене, Господи, Сину Давидів» (Мт. 15,22). Саме цього очікував Христос від людей: щоб вони повірили в Нього як у Сина Божого.

«Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне»(Ів. 3,16). Напевно, для спасіння нам досить і такого маленького правила. Та Христос потратив більше трьох років земного служіння, творячи багато чудес, щоб єврейський народ, який був Богом вибраний, повірив у Нього як у Сина Божого. Саме первосвященики і книжники, які тлумачили людям закон Мойсея, першими відкинули Христа і збурювали народ проти Нього. У Нагірній проповіді Христос навчав: «Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать» (Мф. 5,8). В Євангелії ми бачимо чистоту хананеянки, яка не знала Христової науки, але повірила у Його Всемогутню спасаючу силу, знаючи що вона іншої віри. На її прохання Христос не відповів ні слова, а коли учні попросили відпустити її, бо вона кричить за нами, то Він промовив: «Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого» (Мф. 15,24). Під цими словами Христос мав на увазі ізраїльський народ, який тоді панував над іншими меншинами, що мешкали в Ізраїлі та в прилеглих околицях. Саме вони були погиблими вівцями дому Ізраїлевого. Часто, хизуючись своїм походженням, євреї називали іновірців псами, свинями й іншими зневажливими словами, хоча й самі не дотримувалися закону Мойсея.

Жінка, маючи велику віру, очевидно, не збиралась відступати від Христа, бо, поклонившись Йому, сказала: «Господи, допоможи мені» (Мф. 15,25). Нова наука Христова не засуджувала закон Мойсея, а доповнювала його. Господь часто наголошував на любові і до свого ближнього, а пізніше сказав: «Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного» (Мф. 13,34).

Буває, що ми вважаємо ворогами таких же християн, як і ми самі, хоча Христос чітко наголошує у своїй науці: «Не судіть, то і вас не судитимуть» (Лк. 6,37); «Хто хоче бути більшим між вами, нехай буде вам слугою. І хто хоче бути першим між вами, нехай буде всім рабом» (Мк. 10,43–44). Сам Христос викладав свою божественну науку так, щоб вона була доступна і зрозуміла простим людям і закрита від учених законників – як святощі від псів і свиней. Коли учні спитали, чому Христос навчає їх притчами, то почули у відповідь: «Вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано» (Мф. 13,11).

Промовляє Христос: «Недобре взяти хліб у дітей і кинути псам. Вона сказала: так, Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх» (Мф. 15,26–27). Такими словами, у присутності учнів і тих, що йшли за Ним, Христос відображає ставлення євреїв до чужинців, тому що євреї добре зналися на законі і вважали це знання своїм скарбом. Простий народ, який не розумів їхньої науки, вважали «проклятим», а себе – за синів царства. На мою думку, ці слова більше стосувалися євреїв, ніж цієї чужинки.

Відповідь хананеянки вразила Христа і поставила на своє місце всіх присутніх. «Тоді Ісус сказав їй у відповідь: о жінко! Велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш. І зцілилася дочка її у ту ж мить» (Мф. 15,28).

Возлюблені у Христі, напевно, кожен із нас хотів би почути й отримати: «Нехай буде тобі, як ти хочеш!» або «По вірі вашій буде вам дано». Це і є вердикт нашої з вами віри. Тому, дорогі мої, зосереджуймо свою віру на Христовій науці, яка викладена у Святому Євангелію, впроваджуймо її у своєму повсякденному житті, тому що без віри неможливо догодити Богові. Лишень один Христос Спаситель повинен панувати у наших серцях, лише Йому Одному ми повинні служити день і ніч, усе своє життя, лише Йому поклонятися, виконуючи Його настанови і заповіді. Тоді і почуємо від Нього: «Велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш» (Мф. 15,28). Амінь.

прот. Михайло Мануляк

Настоятель Храму Різдва Івана Хрестителя с. Рикалівка