В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

У сьогоднішню неділю після Воздвиження Святого і Животворчого Хреста Господнього, ми вкотре роздумуємо про Хрест і знову чуємо слова Євангелія: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде» (Мк. 8,34). Чому Господь звертається до нас саме цими словами? Та тому, що спасіння душі – це особиста справа кожної людини і, якщо ми самі не подбаємо про це, то ніхто у несенні хреста нам не допоможе.

Блаженний Августин повчає так: «Справді, у цьому ніхто – ні брат, ні сестра, ні рідні, ні друзі, ні священик, ані ангел охоронець нічого не вдіють, якщо ми самі не подбаємо про стан своєї душі».

В земному житті людини найважливішою має бути мета – це спасіння душі, а основним знаряддям для спасіння душі є хрест. Яким би він не був важким, ми повинні його нести з любов’ю і вірою в серці.

У кожної людини – різні хрести: у когось легкий, у когось тяжчий, а в когось буває дуже тяжкий. Однак ми повинні розуміти, звідки він приходить і хто його нам посилає. Дуже часто людина задовольняє насамперед потреби тіла: коли захворіє – іде до лікаря, вживає гіркі ліки, дотримується дієти, відмовляється від найулюбленіших страв, погоджується навіть на болючі та ризиковані операції, які загрожують її життю, – усе для того, щоб повернути тілесне здоров’я. Коли ж хворіє душа, вона теж потребує ліків, якими для неї є: молитва, піст, читання Слова Божого, участь у церковних таїнствах.

Ми, християни, вшановуємо пам’ять про Хрест Господній тричі на рік: у день Воздвиження Святого і Животворчого Хреста Господнього, у неділю Хрестопоклінну (третя неділя Великого посту) та 14 серпня – Винесення Чесного древа Хреста Гоподнього. Також ми повинні пам’ятати, що вшанування Хреста святкуємо щотижня у середу і п’ятницю. У середу – на спомин зради Спасителя Юдою, а в п’ятницю – на спомин розп’яття Господа нашого Ісуса Христа євреями. Саме тому Церква встановила піст у ці дні. Тож дорогі браття і сестри, дотримуймося посту у ці великі дні, щоб не уподібнюватися зраднику Юді та євреям, які розпинали Ісуса Христа. Подбаймо про стан своєї душі, не живімо так, ніби житимемо на землі вічно і ніколи не помремо, а дотримуймося закону і заповідей Божих, щоб осягнути вічне блаженство у Царстві Божому. Бо Господь створив нас для вічності, на свій образ і подобу, та вдихнув дух свій – душу. Тому не маємо права забувати про цей найцінніший скарб, за який невпинно бореться найбільший ворог людства – сатана. Він теж хоче наповнити своє царство безцінним скарбом Господнім, тобто людськими душами, і готовий на все, щоб ними заволодіти. Для цього має безліч шляхів, бо він теж ангел, тільки злий, заздрісний, злодій, брехун, блудник та вбивця. І всі свої хитрощі він використовує для того, щоб заволодіти душею людини – сотворіння Божого. Тому несімо свій хрест тернистою дорогою, яка приведе нас у райську насолоду вічного життя. Амінь.

прот. Михайло Герелюк

Настоятель Храму Святого Великомученика Юрія Переможця села Бистриця