В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Час нашого життя, до якого ми так звикли і прив’язані, швидко минає і ніколи не повертається. Минають дні, тижні, місяці, роки. Минають почуття, бажання, плани, справи і все життя. Всього, що нас торкалося і захоплювало минулого року, вже немає, воно минуло і більше не повернеться.

Ким є людина на цій землі? Святий апостол Петро відповідає на це важливе питання. «Бо всяка плоть – як трава, і всяка слава людська – як цвіт на траві, як засохне трава, і цвіт її одпаде» (1Пет. 1,24).Тільки Бог не проминає, бо Він є вічний і безсмертний.

Ізраїльський народ чекав приходу Спасителя понад тисячу років, пов’язуючи з цією подією свої найсвітліші надії. «Коли ж настала повнота часу, послав Бог Сина Свого (Єдинородного), котрий народився від жони, був під законом, щоб викупити підзаконних, щоб нам прийняти всиновлення» (Гал. 4,4–5).

Найближча важлива подія із життя Сина Божого, що наступає після празника Різдва, – це подія Господнього Обрізання і надання імені. Свята Євангелія про це говорить так: «А як минуло вісім днів, коли належало обрізати Його, дали Йому ім’я Ісус, наречене ангелом ще перед тим, як зачався Він в утробі» (Лк. 2.21). Господь наш Ісус Христос прийняв обрізання, щоб виповнити закон, бо Він сказав: «Не думайте, що Я прийшов порушити Закон або Пророків: не порушити прийшов Я, а виконати» (Мф. 5,17). Цим Він підкорився законові, щоб визволити з нього тих, хто перебуває у рабській неволі його.

Звичай обрізувати дітей чоловічої статі в ізраїльському народі – від Авраама. Воно мало велике значення, тому що було символом їхнього союзу з Богом. «Цей є завіт Мій, який ви повинні зберігати між Мною і між вами, і між нащадками твоїми після тебе, нехай буде у вас обрізана уся чоловіча стать» (Бут. 17,10). Старозавітне обрізання було прообразом новозавітного хрещення, що втілює нас у Христа. Надання імені Ісус нагадує нам святість і силу того імені та Його велике значення для кожного християнина.

Перед вознесінням на небо Господь дав учням таку обітницю: «Віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів, говоритимуть новими мовами, братимуть змій і якщо смертельне щось вип’ють – не пошкодить їм, і покладуть руки на недужих – і вони будуть здорові» (Мк. 16,17–18). Про святість і силу святого імені Ісуса Христа свідчить апостол Павло: «Тому і Бог звеличив Його і дав Йому ім’я вище над усяке ім’я, щоб перед іменем Ісуса схилилося всяке коліно небесних, земних і пекельних» (Фил. 2,9–10). Святий Іван Золотоуст, пояснюючи слова псалмоспівця: «Господи Боже наш, яке величне ім’я твоє по всій землі! Слава Твоя піднеслася вище небес» (Пс. 8,2), – каже: «Тим іменем знищена смерть, зв’язані біси, створене небо, відчинені брами раю, засланий Святий Дух, раби стали вільними, вороги – синами, люди – ангелами, іменем його апостоли навернули Вселенну і вилікували різні хвороби».

Одного разу апостоли Петро і Іоан пішли до храму помолитися, і там був чоловік, кривий від утроби матері своєї, що просив милостиню. Петро сказав: «Срібла й золота у мене нема, а що маю, те даю тобі: в ім’я Ісуса Христа Назорея, встань і ходи» (Діян. 3,6).І той почав ходити, і ввійшов з ними до храму, хвалячи Бога.

«Бо всякий, хто покличе ім’я Господнє, спасеться» (Рим. 10,13). В імені Його знаходиться благодать і спасіння для кожної людини. Багато є імен на землі. Не ім’я звеличує людину, а людина ім’я. Знаменитий завойовник Наполеон підписувався лише однією буквою «N». Коли його питали, чому він не пише повне ім’я, а тільки першу букву, він відповідав: «Тієї букви вистачить, щоби ціла Франція знала, що це єдине ім’я у цілій державі!» Але що ж сталося з тим іменем? Воно забулося. Ми знаємо про нього лише з історичних джерел. Сам Наполеон помер у засланні на острові Святої Єлени, а люди забули і про нього, і про його ім’я.

А ім’я «Ісус» людство промовляє вже 2018 років. Це ім’я не просто вимовляється – воно діє, дає спасіння. «Тоді я призвав ім’я Господнє: Господи, спаси душу мою!» (Пс. 114,4).Отож, Ісус прийшов на цю землю звільнити тих, хто перебував у гріхах. Перша людина впала в гріх, який заполонив її розум, серце і душу. Людина не може сама спастися. Тому Бог дає новий план спасіння людини – це прихід на землю Господа Ісуса Христа.

Отож, лікар даний, ліки уже принесені. І якщо хтось не скористався з цього, то винен тільки він сам. Є такі хворі, які нарікають: поганий лікар, недобрі ліки… Як може людина вилікуватися, коли вона не довіряє лікареві й лікам, які він призначає? Подібно і в цьому випадку. Прийшов Спаситель і дав нам зцілення, очищення від наших гріхів. «Він гріхи наші Сам возніс тілом Своїм на дерево, щоб ми, звільнившись від гріхів, жили для правди, ранами Його ви зцілилися» (1Пет. 2,24).

Христос прийшов узяти на себе гріхи всього світу. Як говорить апостол Павло: «Бо Того, Хто не знав гріха, Він зробив жертвою за гріх, щоб ми в Ньому стали праведними перед Богом» (2Кор. 5,21).Він, будучи без гріха, терпить обрізання. В обрізанні наш Спаситель виявив більше смирення, ніж у Своєму народженні, тому що в народженні Він прийняв образ людини. «Прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік» (Флп. 2,7).

Ісус прийняв плотське обрізання, щоб установити для нас духовне обрізання. Закінчився Старий Завіт – закон стосовно плоті. Господь наш Ісус Христос поклав початок Нового Завіту, духовного. І, як старозавітна плотська людина обрізувала свою плоть, так нова духовна людина повинна обрізувати душевні пристрасті: лють, гнів, заздрість, гордість, нечисті бажання та інші гріхи. Як обрізання було обов’язковим для кожного, хто хотів належати до народу Божого, так хрещення є неодмінним для кожного, хто бажає бути християнином. Як хрещення, так і обрізання означає усунення пристрастей, правдиве покаяння, навернення до нового життя – відповідно до заповідей Божих.

Сьогодні, у цю благодатну днину, ми прийшли до храму Божого, щоби стати очевидцями обрізання – найменування Господнього. У цей знаменний день Дитятко Ісус промовляє до кожного з нас: Моє ім’я – це сила, яка відганяє зло, яка закликає всяке добро вам на поміч. Моє ім’я – це рятівна мотузка, яка захищає нас від спокуси, проганяє самотність, розвіює, як вітер дим, смуток і страх, усякі гріхи: «І наречеш Йому ім’я Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх» (Мф. 1,21).

Земля, на якій ми живемо, дарує найкраще, що має, – храм Божий, який вміщує Божественність, дає кожному з нас можливість відчувати Божу силу, Божу любов, щоб ми відкривали свої серця для Ісуса і прагнули жити Його життям. Пам’ятаймо, що меж Божої щедрості немає – межа лише в нашій спроможності приймати. Радіймо і веселімося, бо сьогодні ми покликані побачити все це у молитві: «Господи, ім’я Твоє навіки, і пам’ять про Тебе з роду в рід» (Пс. 134,13); «Нехай святиться ім’я Твоє» (Мф. 6,9); «Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь» (Мф. 6,13). Амінь.

митр. прот. Володимир Стадник

Настоятель Храму Святителя Василія Великого села Яблуниця